Результатом індивідуальної роз’яснювальної роботи фахівців Головного управління ДПСу Тернопільській області із керівниками підприємств, які заборгували своїм працівниками зарплату, стала її виплата. Адже 23 із 26 таких зарплатних боржників віддали 1,5 млн грн заробленого. При цьому бюджети отримали 454,7 тис. грн податку на доходи фізичних осіб та 715,7 тис. грн єдиного внеску.

     До протидії формуванню зарплатного боргу залучаються й органи місцевого самоврядування, оскільки податок на доходи є одним із основних джерел наповнення місцевих скарбниць. Так, цьогоріч на спільних засіданнях комісій заслухали керівників 3 підприємств, які допустили заборгованість із виплати заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. Відтак одне з них ліквідувало 18,9 тис. грн зарплатного боргу, 3,4 тис. грн податку на доходи фізичних осіб та 129,6 тис. грн єдиного внеску.

     Згідно з п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розд. XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

     Сплата єдиного податку платниками, зокрема, третьої групи здійснюється за місцем податкової адреси (п. 295.4 ст. 295 ПКУ).

     Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.

     Форма податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 (далі – Декларація).

     Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

     Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомляє, що відповідно до ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» із змінами і доповненнями імпорт (імпорт товарів) – купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

     Пунктом 21 розд. II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі – НБУ) від 02 січня 2019 року №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

     Згідно з п.п. 3 п. 6 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №7 (далі – Інструкція №7), банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива – на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.

     Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО та програмний РРО (ПРРО), відповідно) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу» із змінами та доповненнями (далі – Закон №265). Дія Закону №265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

     Форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов’язаної із застосуванням РРО та/або ПРРО чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ст. 8 Закону №265).

     Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (далі – Положення №13).

     Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на всій території України запроваджено воєнний стан.

     Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

     Суб’єкт господарювання, який має намір зареєструвати програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – ПРРО), повинен перебувати на обліку в контролюючому органі. Також на обліку має перебувати його господарська одиниця, де буде використовуватись ПРРО, про яку суб’єкт господарювання повідомляє контролюючий орган відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України (повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП).

     Реєстрація ПРРО здійснюється на підставі Заяви про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій за формою №1-ПРРО (J/F 1316604), що подається у електронній формі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків через Електронний кабінет (портальне рішення для користувачів або програмного інтерфейсу (АРІ)) або засобами телекомунікацій.

     Відповідно до п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, усі податкові накладні підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

     Наказ Міністерства фінансів України від 17.01.2022 №15 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.02.2022 за №129/37465 (далі – Наказ №15), яким внесено зміни до форми податкової накладної та Порядку її заповнення, набрав чинності 16.02.2022.