Бережанська державна школа мистецтв ім. М. Бездільного – це місце, де душа кожного з нас знаходить особливий спокій, гармонію, затишок,  де втрачаємо відчуття часу і поринаємо у світ музики, щоразу відкриваючи її нові горизонти.

   Високий професіоналізм, креативний підхід до виконання того чи іншого музичного твору викладачі та вихованці нашої школи мистецтв щоразу демонструють під час проведення різноманітних заходів.     

 23 березня – день народження Олександра Філя, нашого земляка, солдата аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти Збройних Сил України, який віддав своє життя у боротьбі проти російського окупанта на східному кордоні України.
 З метою вшанування пам’яті Героя працівники Бережанської міської ради поклали на його могилу квіти та запалені лампадки. 
 Біографічна довідка. Олександр Філь народився 23 березня 1995 р. у м. Бережани. Навчався у Бережанській ЗОШ № 1, після закінчення якої поступив до ВП НУБіП «Бережанський агротехнічний інститут».
 Олександр був єдиною дитиною у сім'ї. Був учасником молодіжної спортивно-патріотичної організації «Сокіл».
 Змалку мріяв служити в армії, тому після першого курсу навчання в інституті він вирішив залишити навчання й пішов служити за контрактом у 80-ту аеромобільну бригаду у Львові.
  Із початком воєнних дій на Донбасі Олександр майже одразу вирушив на схід України. Разом з іншими бійцями охороняв аеропорти Донецька та Луганська. Олександр був навідником аеромобільно-десантного взводу військової частини А-0284.

 Сьогодні, 14 березня, в Україні другий рік поспіль відзначають День українського добровольця.
 Протягом 4 років триває боротьба з російським агресором за волю і суверенітет нашої країни. Мужні сини і дочки хоробро захищають східний український кордон.
 У цій боротьбі особливу увагу заслуговують добровольчі формування, члени яких в числі перших пішли на фронт не з корисливих мотивів, а через високий рівень патріотизму та власні моральні переконання.
   Бережанська міська рада вітає всіх добровольців, які, ризикуючи власним життям, захищають наш спокійний сон. Бажаємо усім Вам міцного здоров’я, особистого щастя, сімейного затишку, благополуччя, родинного тепла, пошани від людей за подвиг, який Ви зробили в ім’я збереження територіальної цілісності України. Нехай Божа ласка перебуває з Вами, а небо над головою завжди буде голубим і безхмарним, а головне – мирним!

  9 березня 2018 року в рамках відзначення 204-ї річиці з дня народження Т.Г. Шевченка на площі Ринок відбувся захід, організований відділом культури, туризму та релігій Бережанської міської ради (начальник Олена Мельничук).
  Відома пісня «Реве та стогне Дніпр широкий…», автором слів якої є Кобзар, прозвучала у виконанні народного аматорського камерного жіночого хору (керівник Катерина Слабодух).
   Священнослужителі традиційних українських церков відслужили поминальну панахиду за душу покійного великого українського пророка.
Читці народного дому с. Рай (керівник Галина Лещишин) прочитали вірші «Встань, поете, подивися…» та «Заповіт».
Біля пам’ятника Тарасові Шевченку було покладено квіти.

В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
(Ю. Рибчинський).

Детальніше...

Наталя Львівна Забіла народилася 5 березня в Санкт-Петербурзі у дворянській родині, де любили музику, поезію. Серед її предків – поет-романтик Віктор Забіла. Дід поетеси – Пармен Забелло – був скульптором. Мати часто читала дітям вірші. Тому маленька Наталя змалку цікавилася літературою. Вже в дитячі роки пробувала сама писати. 
У 1917 році сім’я переїхала на Україну і оселилася неподалік Харкова в селищі Люботин. Тут Наталя почала працювати вчителькою. У 1924 році, коли ще навчалася у Харківському інституті народної освіти, вона надрукувала свій перший вірш. А згодом, у 1926 та 1927 роках виходять перші її книжки. Видавши у 1928 році віршоване оповідання для малюків, Наталя Забіла твердо стала на шлях творення дитячої літератури. У 1930 році письменниця остаточно перейшла на творчу роботу. У роки Другої світової війни Наталя Забіла жила й працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 р. редагувала журнал «Барвінок».